с. Аджамка. Аджамський ЗДО «Веселка»
 
КОМУНАЛЬНИЙ ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД





/uploads/editor/6990/466802/sitepage_1/images/sqe_logo_word1.jpg

Новини


25 лист. 2017
Кошторис
Кошторис

25 лист. 2017
Кошторис
Кошторис

25 лист. 2017
Кошторис
Кошторис

Всі новини

Доктор радить, консультує, інформує

Обмороження. Переохолодження (холодове ураження, гіпотермія)

 

Переохолодження – патологічний стан, розвивається при тривалій дії холоду на весь організм, в результаті чого виникає порушення кровообігу. Загальне переохолодження організму може виникати як при температурах нижче, так і вище нуля.
Ознаки:
 – шкірні покриви бліді або синюшні, холодні;
 – чутливість (тактильна та больова) відсутня або різко знижена;
 – при розтиранні та зігріванні – виникає сильний біль у пальцях стоп та рук;
 – в’ялість;
 – брадикардія (зменшення частоти пульсу);
 – гіпотензія (зниження артеріального тиску).
 
Перша медична допомога:
 – перенести в тепле місце, змінити одяг, загорнути в ковдру, дати гарячий чай;
 – зігрівання ураженої ділянки кінцівки,
– розтирання уражених ділянок шкіри етиловим спиртом (не розтирати снігом);
 – утеплювання;
 – відновити прохідність дихальних шляхів при непритомності:
   а) запрокинути голову потерпілого;
   б) висунути вперед і утримувати нижню щелепу;   
   в) видалити слиз, кров і сторонні тіла з рота і глотки пальцем;
 – положення потерпілого на боці.
 
Транспортування:
негайно евакуювати до медичної роти (військового госпіталю) на ношах за умови збереження або відновлення серцевої діяльності. Продовжити заходи, викладені вище.
 
Локальне холодове ураження.
Локальне (місцеве) холодове ураження – відмороження окремих частин тіла (обличчя, кисті, стоп, вух, носа та ін.), може виникати як при температурах нижче, так і вище нуля.
Ознаки.
1. При холодових ураженнях багато потерпілих не усвідомлюють, що з ними і чому трапилося. Як правило, вони відчувають холод та загальну незручність.
2. Симптомами легкого ураження є втрата відчуття ураженого місця, кольки. Дані симптоми часто минають після послаблення взуття або одягу, фізичних вправ, що виконуються з метою підвищення циркуляції крові. В більш тяжких випадках, з часом уражене місце “дерев’яніє”.
3. Візуальною ознакою холодового ураження є зміна кольору шкіри в місці ураження. У білошкірих людей, шкіра спочатку червоніє, а потім біліє (колір воску). В темношкірих людей, як правило, шкіра стає своєрідно блідою (сірою). При дотику до ураженого місця кінцівки відчувається холод. Поява набряку характерна для пошкодження більш глибоких шарів шкіри. Після зігрівання місця ураження можлива поява пухирів, наповнених рідиною, сильного болю. З метою своєчасного розпізнання симптомів холодового ураження, доцільно роботу військовослужбовців організовувати попарно (групами).
 
Причини виникнення:
вплив низьких температур, а при певних умовах (мокра і тісне взуття, нерухоме положення на холодному повітрі, алкогольне сп’яніння, і крововтрата) обмороження може бути і при температурі вище 0°С. Частіше піддаються обмороженню вуха, ніс, кисті (пальці) рук, стопи ніг. При відмороженні спочатку відчуваються відчуття холоду і печіння, потім з’являється оніміння. Шкіра стає блідою, чутливість втрачається. Надалі дія холоду не відчувається. Встановити ступінь обмороження можливо тільки після відігрівання потерпілого, іноді через кілька днів. Розрізняють чотири ступеня відмороження.

Обмороження 1-го ступеню характеризується блідістю шкіри, незначним набряком і зниженням її чутливості. При розігріванні потерпілого кровообіг відновлюється, шкіра набуває початковий колір, набряклість поступово зникає. Пізніше може виникнути лущення і свербіж шкіри, також довго зберігається підвищена чутливість шкіри до холоду.

Обмороження 2-го ступеню характеризується більш глибоким ураженням шкіри. При розігріванні бліді шкірні покриви стають похмуро-синіми, набряк, що швидко розвивається, поширюється за межі відмороження, утворюються бульбашки, наповнені прозорою рідиною, з’являються сильний біль. У постраждалого спостерігається озноб, підвищення температури, порушуються сон і апетит. Пошкоджені поверхневі шари шкіри відторгаються.
Загоєння при відсутності ускладнень (нагноєння) відбувається протягом 15-30 днів. Шкіра раньової поверхні залишається синюшною, її чутливість знижена.

Обмороження 3-го ступеню характеризується враженням всіх шарів шкіри і м’яких тканин на різну глибину. У перші дні на шкірі з’являються бульбашки, наповнені темно-бурою рідиною, навколо яких розвивається запалення, утворюється різко виражений набряковий вал. Після 3-5 днів виявляється глибоке пошкодження тканини (волога гангрена). Потерпілого турбують сильні болі, температура підвищується до 38-39°С, приголомшливий озноб змінюється потом, загальний стан значно погіршується.

Обмороження 4-го ступеню характеризується ураженням шкіри, м’яких тканин та кісток. При цьому розвиваються незворотні явища. Шкіра покривається бульбашками з рідиною чорного кольору. Через 10-17 днів навколо пошкодженої зони визначається лінія відмороження, яка чорніє, висихає і через 1,5-2 місяці відторгається. Рана заживає дуже повільно. Загальний стан постраждалого важкий, підвищення температури чергується з ознобом, відзначаються зміни у внутрішніх органах, які порушують їх нормальну роботу.
 
Перша медична допомога при обмороженні.
Полягає в захисті від впливу низьких температур, негайному поступовому розігріванні потерпілого. Насамперед необхідно відновити кровообіг в обмороженій частині тіла. Не можна допускати швидкого зігрівання поверхневого шару шкіри на пошкодженій ділянці, так як прогрівання глибоких шарів відбувається повільніше, в них повільно відновлюється кровообіг, а отже, не нормалізується кровопостачання верхніх шарів шкіри і вони гинуть. Тому протипоказано застосування при відмороженні гарячих ванн, гарячого повітря. Переохолоджені ділянки тіла потрібно захистити від впливу тепла, наклавши на них теплоізолюючі пов’язки (бавовняні, ватно-марлеві матеріали). Пов’язка повинна закривати тільки змінені ділянки шкіри до тих пір, поки з’явиться в пошкодженій частині відчуття тепла. В цілях відновлення тепла в організмі і поліпшення кровообігу потерпілому дають гарячий солодкий чай.
При тривалій дії низьких температур на весь організм можливі замерзання і смерть. Особливо сприяє замерзанню алкогольне сп’яніння. При замерзанні людина відчуває спочатку втому, сонливість, байдужість, а при подальшому охолодженні організму виникає непритомний стан (втрата свідомості, розлади дихання і кровообігу). При явищах припинення дихання і зупинки серцевої діяльності настає смерть.

При пошкодженні тканин в результаті дії низької температури (обмороженні) необхідно:
1. негайно зігріти потерпілого, для чого потерпілого потрібно якомога швидше перевести в тепле приміщення. Велике значення при наданні першої допомоги мають заходи по загальному зігріванню потерпілого. Йому дають гарячу каву, чай, молоко;
2. зігріти обморожену частина тіла, відновити в ній кровообіг. Це досягається, якщо обморожену кінцівку помістити в теплову ванну з температурою води 20°С. За 20-30 хвилин температуру води поступово збільшують з 20 до 40°С, при цьому кінцівку ретельно відмивають милом від забруднень;
3. після ванни (зігрівання) пошкоджені ділянки потрібно висушити (протерти), закрити стерильною пов’язкою і тепло укрити. Заборонено змащувати їх жиром і мазями, так як це значно ускладнює подальшу первинну обробку;
4. обморожені ділянки тіла не можна розтирати снігом, так як при цьому посилюється охолодження, а крижинки ранять шкіру, що сприяє інфікуванню (зараженню) зони обмороження; також не варто розтирати обморожені місця рукавичкою, сукниною, носовою хусткою. Можна робити масаж чистими руками, починаючи від периферії до тулуба
5. при обмороженні обмежених ділянок тіла (ніс, вуха) їх можна зігрівати з допомогою тепла рук.
6. Після надання першої медичної допомоги потерпілого доставляють до медичного закладу. Якщо перша медична допомога не була надана до прибуття санітарного транспорту, то її слід надати в машині під час транспортування потерпілого. При транспортуванні слід вжити всіх заходів щодо запобігання повторного охолодження потерпілого.
 
Відмороження при температурі вище нуля.
Ознаки. Виникає в результаті пролонгованого впливу на оголену шкіру температур в діапазоні від 00С до 100С. В місці ураження виникає набряк, свербіж, шкіра – червона, підвищеної чутливості, гаряча на дотик. Некротизація (омертвіння) тканин відмічається рідко, але тривала експозиція може спричинити зараження, відмирання шкіри або кровотечу.
Перша медична допомога. При ранньому виявленні, уражену зону, як правило, відігрівають за допомогою теплоти власного тіла або у порядку взаємодопомоги. Забороняється розтирати або масажувати місце ураження. За необхідності потерпілого направляють до більш кваліфікованого медичного персоналу.
Профілактика переохолодження і обморожень.
 
Є кілька простих правил, які дозволять Вам уникнути переохолодження і обмороження на сильному морозі:
1. Не вживайте спиртних напоїв – алкогольне сп’яніння (втім, як і будь-яке інше) насправді викликає велику втрату тепла, в той же час викликаючи ілюзію тепла. Додатковим фактором є неможливість сконцентрувати увагу на ознаках обмороження.
2. Не паліть на морозі – паління зменшує периферійну циркуляцію крові, і таким чином робить кінцівки більш уразливими.
3. Носіть вільний одяг – це сприяє нормальній циркуляції крові. Одягайтеся як “капуста” – при цьому між шарами одягу завжди є прошарок повітря, який чудово утримує тепло. Верхній одяг обов’язково повинен не промокати.
4. Тісне взуття, відсутність устілки, сирі та брудні шкарпетки часто є основною передумовою для появи подряпин і обмороження. Особливу увагу необхідно приділяти тим людям, у кого часто потіють ноги. У чоботи потрібно покласти теплі устілки, а замість бавовняних шкарпеток надіти шерстяні – вони вбирають вологу, залишаючи ноги сухими.
5. Не виходьте на мороз без рукавиць, шапки і шарфа. Кращий варіант – рукавиці з вологовідштовхувальної тканини, що не продувається, з хутром всередині. Рукавички з натуральних матеріалів хоч і зручні, але від морозу не рятують. Щоки і підборіддя можна захистити шарфом. У вітряну холодну погоду перед виходом на вулицю відкриті ділянки тіла змастіть спеціальним кремом.
6. Не носіть на морозі металевих (у тому числі золотих, срібних) прикрас. По-перше, метал остигає набагато швидше до низьких температур, внаслідок чого можливо його “прилипання” до шкіри з больовими відчуттями і холодовими травмами. По-друге, обручки на пальцях ускладнюють нормальну циркуляцію крові. Взагалі на морозі намагайтеся уникати контакту голої шкіри з металом.
7. Користуйтеся допомогою друзів – слідкуйте за обличчям один одного, особливо за вухами, носом і щоками, за будь-якими помітними змінами в кольорі, а він або вона будуть стежити за вашими.
8. Не дозволяйте обмороженому місцем знову замерзнути – це викличе куди більш значні пошкодження шкіри.
9. Не знімайте на морозі взуття з обморожених кінцівок – вони розпухнуть і ви не зможете знову одягти взуття. Необхідно якомога швидше дійти до теплого приміщення. Якщо замерзли руки – спробуйте відігріти їх під пахвами.
10. Повернувшись додому після довгої прогулянки по морозу, обов’язково переконайтеся у відсутності обмороження кінцівок, спини, вух, носа і т.д. Залишене без уваги обмороження може призвести до гангрени і подальшої втрати кінцівки.
11. Як тільки на прогулянці ви відчули переохолодження або замерзання кінцівок, необхідно якомога швидше зайти в будь-який тепле місце – магазин, кафе, під’їзд – для зігрівання і огляду потенційно уразливих для обмороження місць. Якщо у вас машина заглухла далеко від населеного пункту або в незнайомій для вас місцевості, краще залишатися в машині, викликати допомогу по телефону або чекати, поки по дорозі пройде інший автомобіль.
12. Ховайтеся від вітру – ймовірність обмороження у вітряну погоду значно вище.
13. Не виходьте на мороз з вологими волоссям після душу. Мокрий одяг та взуття (наприклад, чоловік впав у воду) необхідно зняти, при можливості одягнути сухий одяг та взуття і якомога швидше доставити людину в тепло. У лісі необхідно розпалити багаття, роздягтися і висушити одяг, протягом цього часу енергійно роблячи фізичні вправи і гріючись біля вогню.
14. Буває корисно на тривалу прогулянку на морозі захопити із собою кілька змінних шкарпеток, рукавичок і термос з гарячим чаєм. Перед виходом на мороз треба поїсти – вам може знадобитися енергія.

 

Нарешті, пам’ятайте, що кращий спосіб вийти з неприємного положення – це в нього не потрапляти. Якщо ви не любите екстремальні відчуття, в сильний мороз намагайтеся не виходити з дому без особливої необхідності.
Що робити, якщо ви захворіли під час карантину?

Насамперед треба розуміти: коронавірус ще не вивчений достатньо, тож і специфічного лікування немає. Його симптоми дуже схожі на ті, які викликає величезна група респіраторних інфекцій: сухий кашель, висока температура, важке дихання, суха слизова носової порожнини. Тобто клінічно – це однакові прояви, під якими можуть бути різні причини, зокрема і коронавіруси.

Не бійтеся проявів респіраторних інфекцій легкої і середньої важкості. А також температури до 39C, якщо, звісно, ви нормально її переносите. Висока температура – це потужний стимул для виробництва великої кількості антитіл, які вчасно зупиняють розмноження вірусів. Це правило стосується і коронавірусу. Умовно, якщо лімфоцит за температури 37C за секунду виробляє 1 молекулу імуноглобуліну, то за температури 39C лімфоцит вироблятиме 20 молекул імуноглобулінів. Тому дайте можливість своєму організму боротися. Якщо хворий може переносити температуру 39, не варто її збивати жарознижувальними препаратами. Краще фізичними методами: душ під теплою водою або рясне обливання голови теплою водою.

Аби не було інтоксикації, пийте багато солодкої води. Узвари, 5% глюкоза, розведена водою 1:1, кока-кола, яка нейтралізує ацетон та запобігає другій хвилі токсикозу. Малеча особливо потребує вуглеводів, тому під час високої температури, забезпечте їй рясне і солодке пиття. Для дітей до 5 років сумарна потреба рідкої їжі і рідини – 100ml на кілограм. Для старших вікових груп – 2-2,5 літрів на добу. Коли людина багато п’є, знижується рівень інтоксикації та покращується обмін речовин.

Якщо ж у хворого холодні кінцівки, марення, біль, температура, треба знижувати парацетамолом і поєднанням нош-пи та папаверину. Так каже світовий медичний протокол. Важливе уточнення. Під час епідемії коронавірусу ВООЗ застерегла від вживання нурофенів та ібупрофенів: вони утворюють небезпечні сполуки, які суттєво погіршують стан хворого.

Коли час бити на сполох та негайно викликати лікаря?

Вже сьогодні кожен, незалежно від віку та стану здоров’я, має навчитися вимірювати власну частоту дихання. У нормі в дорослих та дітей, старших як 5 років, вона має бути до 20 вдихів та видихів за хвилину. Якщо ж людина дихає за хвилину понад 30 разів – це привід негайно викликати «швидку». У разі пневмонії будь-якого походження насамперед зростає частота дихання. Це основне правило, яке нині мають засвоїти всі.

Карантин – найкращий час зміцнити імунітет

Наразі ліків, які би допомогли вберегти від коронавірусу немає. Та й здоров’я неможна швидко зміцнити. Швидко його можна лише погіршити. Тому сьогоднішня ситуація десь нагадує супермаркет: ви набрали в корзину все, що завгодно, проте на виході мусите за це розрахуватися. Хто вів здоровий спосіб життя і піклувався про власне здоров’я, той або не захворіє, або легко перенесе хворобу.

Втім, пам’ятайте: зміцнювати захисні сили свого організму ніколи не пізно. Нові віруси з’являтимуться постійно. Це безконечний процес і тільки добре тренований, доглянутий організм зможе з ними впоратися. Але над цим треба працювати щоденно. І під час карантину для цього з’являються майже всі потрібні умови.

Всім своїм пацієнтам раджу обливати себе та дітей холодною водою. Починайте поступово: спочатку потримайте секунду ноги в холодній воді і так з кожним днем збільшуйте ділянку обливання. Проходьте в день 10 тисяч кроків, обмежте зайву їжу та алкоголь, вживайте якомога більше вітамінів, можуть бути навіть аптечні. Краще полівітаміни. Дітям і жінкам після 30 років обов’язкове вживання вітаміну Д. Не забувайте про правильне харчування – це один з найкращих способів захистити свій організм від будь-яких вірусів застуди та грипу.

 

 

К І Р
Кір залишається однією з основних причин смерті серед дітей раннього віку в усьому світі, навіть незважаючи на наявність безпечної та ефективної вакцини.
 
Збудником кору є вірус із сімейства параміксовірусів. Вірус кору зазвичай розвивається в клітинах, розташованих в задній стінці глотки і в легенях. Кір - хвороба людини, якій, наскільки відомо, не хворіють тварини.
 
Ознаки та симптоми
 
Першою ознакою кору зазвичай є значне підвищення температури, яке настає приблизно через 10-12 днів після впливу вірусу і триває від 4 до 7 днів. На цій початковій стадії можуть з'являтися нежить, кашель, почервоніння очей і сльозотеча, а також дрібні білі плями на внутрішній поверхні щік. Через кілька днів з'являється висип, зазвичай на обличчі і верхній частині шиї. Приблизно через три дні висип розповсюджується по тілу і, в кінцевому підсумку, з'являється на руках і ногах. Вона тримається 5-6 днів і потім зникає. В середньому, висип виступає через 14 днів (від 7 до 18 днів) після впливу вірусу.
 
Важкою формою кору з більшою ймовірністю хворіють діти раннього віку, які отримують погане харчування, особливо ті, хто недоотримує вітамін А, або ті, імунна система яких ослаблена ВІЛ / СНІДом або іншими хворобами.
 
Більшість смертельних випадків кору відбувається через ускладнення, пов'язаних з цією хворобою. Найчастіше ускладнення розвиваються у дітей у віці до п'яти років або у дорослих людей старше 20 років. Найсерйозніші ускладнення включають сліпоту, енцефаліт (інфекцію, що приводить до набряку головного мозку), важку діарею і пов'язану з нею дегідратацію, вушні інфекції і важкі інфекції дихальних шляхів, такі як пневмонія. Серед груп населення з високими рівнями недостатності харчування і при відсутності належної медичної допомоги до 10% випадків кору закінчуються смертельним результатом.
 
У людей, що перехворіли на кір, виробляється імунітет проти неї на все життя.
 
Хто піддається ризику?
 
Невакциновані діти раннього віку зазнають самому високому ризику захворювання на кір та розвитку ускладнень, включаючи смертельний результат. Заразитися кір може будь-яка людина, що не має імунітету - той, хто не була вакцинована або той, хто не виробив імунітет після вакцинації.
 
Передача інфекції
 
Висококонтагіозних вірус кору поширюється при кашлі та чханні, тісних особистих контактах або безпосередньому контакті з інфікованими виділеннями з носоглотки.
 
Вірус залишається активним і контагіозним в повітрі або на інфікованих поверхнях протягом двох годин. Він може бути переданий інфікованою людиною протягом періоду часу, що починається за чотири дні до появи у нього висипу і закінчується через чотири дні після її появи.
 
Лікування
 
Важких ускладнень кору можна уникнути при підтримуючому лікуванні, яке забезпечує гарне харчування, належне надходження рідини та лікування дегідратації за допомогою рекомендованих ВООЗ оральних регідратаціонних розчинів. Ці розчини відшкодовують рідина та інші важливі мікроелементи, які втрачаються при діареї і блювоті. Для лікування очних і вушних інфекцій і пневмонії слід призначати антибіотики.
 
Всі діти в країнах, що розвиваються, яким поставлений діагноз кору, повинні отримати дві дози добавки вітаміну А з інтервалом в 24 години. Це може допомогти запобігти ураження очей і сліпоту. Як показує досвід, добавки вітаміну А сприяють зменшенню числа випадків смерті від кору на 50%.
 
Профілактика
 
Регулярна протикорова вакцинація дітей у поєднанні з кампаніями масової імунізації в країнах з високими показниками захворюваності та смертності є основними стратегіями громадської охорони здоров'я, спрямованими на зменшення глобальної смертності від кору. Протикорова вакцина використовується протягом 40 років. Вона безпечна, ефективна і недорога. Імунізація одного дитини проти кору коштує менше одного долара США.
 

 

Протикорову вакцину часто об'єднують з вакцинами проти краснухи та / або свинки в країнах, де ці хвороби являють проблеми. Вона однаково ефективна як у вигляді моновакцини, так і в комбінованому вигляді.

 

 

Щеплення дітей: робити чи ні?

Щеплення дітей: за і проти

Питання щеплень є одним з найбільш нагальних з моменту народження малюка і вимагає особливої відповідальності батьків, так як мова йде про здоров’я підростаючої дитини. Як же розібратися, які щеплення роблять дітям і як не пропустити строки вакцинації, ми розглянемо в нашій статті.

Прищеплювати чи ні?

На сьогодні однозначної думки з питання «Щеплення дітей: за і проти» не існує. Все більше зростає кількість противників щеплень, так як, на їхню думку, вакцинація шкодить здоров’ю малюка. Логічне обґрунтування цієї думки присутнє, у зв’язку із збільшенням випадків небезпечних наслідків для здоров’я після введення неякісних вакцин.

 

Існує також і більш радикальна думка, що щеплення зовсім шкідливі і надають руйнівний вплив на ще незміцнілий імунітет дитини.

У той же час лікарі твердо виступають «за» проведення щеплень і вважають, що їх відсутність може стати причиною важких захворювань у майбутньому. Так як деякі хвороби досі є досить поширеними і можливість зараження дуже висока.

Вирішувати чи робити щеплення своїм дітям потрібно тільки батькам, ми ж спробуємо розібратися в їх слушності.

Підготовка важлива!

Перед тим як відправиться робити щеплення, варто врахувати кілька факторів. Насамперед, слід показати дитину дільничному педіатру, щоб він провів огляд і оцінив поточний стан здоров’я.

Одним з головних правил вакцинації є те, що щеплення має робитися здоровій дитині. Якщо ж ваш малюк чхає, кашляє, ні в якому разі не можна прищеплювати його в цей момент. Необхідно дочекатися повного одужання, а вже після вирушати в кабінет для щеплень.

Варто звернути особливу увагу лікаря і якщо ваша дитина схильна до алергії. В даному випадку, можливо, знадобиться консультація вузького спеціаліста та складання індивідуального графіка вакцинації.

Перед походом до дільничного терапевта необхідно також здати аналізи сечі і крові. Так як тільки у разі добрих результатів ви зможете отримати направлення на щеплення. При необхідності лікар також призначить антигістамінне лікування, яке зазвичай проводиться за кілька днів до і після вакцинації.

Основні захворювання

В перелік захворювань, які передбачають обов’язкову вакцинацію входять:

·         Гепатит групи В- має вірусну природу та інфекційний характер. Вражає печінку і з переходом в хронічну стадію може викликати цироз. Щеплення дітям від гепатиту групи А носить необов’язковий характер і рекомендується для малюків, які відвідують дитячий сад;

·         Туберкульоз – інфекційне захворювання, яке поширюється за допомогою хвороботворних бактерій і вражає легені;

·         Поліомієліт – вірусна інфекція, внаслідок якої в організмі дитини виникають численні парези або настає параліч кінцівок;

·         Коклюш – захворювання з гострою бактеріальною основою, яке має інфекційну природу і супроводжується сильними нападами кашлю;

·         Дифтерія – інфекційна хвороба, яка поширюється за допомогою бактерій. В зону ураження потрапляють верхні дихальні шляхи, нервова система, серце і нирки. Без застосування вакцини у більшості випадків можливий летальний результат;

·         Правець – вражає центральну нервову систему, при важких стадіях викликає напади задухи і судоми. Відноситься до інфекційних і поширюється за допомогою бактерій;

·         Кір – захворювання гострого вірусного характеру, яке має симптоматику інтоксикації організму, викликає висип і почервоніння носоглотки. Хвороба небезпечна через можливість важких ускладнень;

·         Краснуха – інфекційне вірусне захворювання, при якому з’являється висипання червоного кольору і суттєво збільшуються лімфатичні вузли. Хвороба найбільш небезпечна для вагітних, особливо в перший триместр, так як може призвести до викидня або викликати важкі вади у майбутньої дитини;

·         Паротит – вражає центральну нервову систему і слинні залози. Велику небезпеку представляє для хлопчиків, так як торкається статевих органів і може стати причиною безпліддя в майбутньому.

Що стосується скарлатини, яка вважається досить поширеною дитячою хворобою, то після неї антитіла в організмі виробляються самі. Тому щеплення від скарлатини у маленьких дітей не входить до списку обов’язкових.

Календар щеплень

Міністерством охорони здоров’я затверджено порядок вакцинації дітей, який передбачає графік послідовного введення вакцин для поступового розвитку імунітету до різних хвороб.

Його основні принципи:

·         Починати курс вакцинації необхідно в перші 12 годин життя дитини. Саме в цей період новонародженому робиться щеплення для розвитку антитіл до гепатиту групи В;

·         У період з 3 по 7 день життя необхідно прищепити малюка вакциною БЦЖ, яка гарантує захист від туберкульозу;

·         Після 30 днів життя проводиться повторна вакцинація проти гепатиту групи В, яка потрібна для успішного запобігання розвитку хвороби;

·         Щеплення дитині у віці 3 місяців запобігає розвиток чотирьох хвороб. Вакцина АКДП є комплексною і дозволяє виробити імунітет проти кашлюку, дифтерії і правця. А друга вакцина допомагає запобігти розвитку поліомієліту;

·         Коли дитині виповнюється 4,5 місяця, попередній етап щеплень повторюється;

·         Наступний курс вакцинації припадає на 6 місяців і включає третій етап щеплень від поліомієліту, дифтерії, кашлюку та правця. Плюс до цього дитині ще раз вводять вакцину від гепатиту групи В;

·         У віці одного року настає пора щеплення від паротиту, краснухи і кору, яка вводиться комплексно однією вакциною;

·         В 1,5 року проводиться ще одна вакцинація АКДС і поліомієліту;

·         На 20-й місяць життя припадає черговий етап вакцинації від поліомієліту;

·         Після слідує солідна перерва в календарі щеплень, а вакцину від паротиту, краснухи і кору дитина отримує, коли їй виповнюється 6 років;

·         В 7 років передбачаються дві ревакцинації: БЦЖ (від туберкульозу) і АДС (проти дифтерії і правця);

·         У віці 13 років щеплення носять вибірковий характер. Дівчаткам роблять щеплення від краснухи;

·         На 14 році життя проводиться черговий етап вакцинації проти поліомієліту, правця, дифтерії та туберкульозу;

·         Далі, кожні 10 років необхідно робити щеплення від дифтерії і правця.

Спостереження після

Особливу увагу слід приділити стану дитини після введення вакцини. Тому краще не поспішати відразу додому, а півгодини посидіти в лікарні, на випадок виникнення непередбаченої реакції організму.

Після повернення додому потрібно поміряти кілька разів температуру дитині з інтервалом в 1-2 години. Як правило, вона може підвищуватися, і лікарі рекомендують збивати її при показниках 37,5 градусів. Слід дати дитині жарознижуючі препарати і частіше поїти теплим солодким чаєм.

Місце уколу так само необхідно оглядати уважно. На ньому може з’явитися почервоніння, а також невелике ущільнення або шишка. І не забувайте, що місце щеплення не можна мочити і давати розчісувати протягом декількох днів.

А шишка і ущільнення після щеплення у дитини повинні пройти протягом тижня. Якщо через тиждень дана реакція збережеться або посилитися – неодмінно зверніться до лікаря.

Чи потрібно робити всі щеплення дітям чи ні, вирішувати, безперечно, залишається батькам. Адже хто крім них краще відчуває, що необхідно малюку.

Але покладатися виключно на природні інстинкти все ж не можна. Варто прислухатися й до думки фахівців, а після вже робити висновки. Пам’ятайте, що у ваших руках життя та здоров’я маленької дитини, яка потребує турботи!

 

 

 

ПРОФІЛАКТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ

Туберкульоз - це хроничне інфекційне захворювання, збудником якого е мікобактерії туберкульозу, або палички Коха.
Показник смертності від туберкульозу в Україні становив на 100000 тис. населення в 2001 році - 22,4 (померло - 11021), в 2002 році - 20,4 (9865), в 2003 році - 22,0 (10638).
За даними ВООЗ, туберкульозом інфікована одна третина населення нашої планети. Очикується, що до 2010 року буде біля 1 млрд, вперше інфікованих, більш ніж 200 млн. хворих і 70 млн. помре від туберкульозу. Не тільки соціальні умови, а й біологічні властивості мікобактерій стали причиною епідемії туберкульозу в сучасних умовах. Висока стійкість мікобактерій і крапельно-повітряний шлях передачі їх ускладнюють боротьбу з туберкульозом. Вдихання мікобактерій туберкульозу призводить до захворювання органів дихання: 95-98% їх припадає на туберкульоз легенів; позалегеневі форми туберкульозу (шкіри, нирок, суглобів і кісток та ін.) зустрічаються рідко - менше 1%.

Мікобактерії туберкульозу зберігаються в навколишньому середовищі від 3-4 до 8-12 місяців. Збудник хвороби стійкий до дії кислот, спирту, низьких температур, тривалий час зберігається у висушеному харкотинні, на постільній білизні, посуді та особистих речах хворого, в сирому молоці хворої на туберкульоз корови. Не переносить мікроб дії сонячного опромінення, активного хлору дезінфектантів.

В навколишньому середовищі існує досить великий резервуар туберкульозної інфекції, що обумовлює напружену епідемічну ситуацію.
Захворюваність на туберкульоз у м. Києві за останні 8 років зросла в 1,2 разу.
Так, в 2001 році на туберкульоз органів дихання захворіло 939 чоловік (35,6 на 100 тисяч населення), в 2002 році - 932 хворих (35,7 на 100 тис.), в 2003 році -1080 (41,3 на 100 тис.). Серед них є випадки асоційованої тубінфекції з ВІЛ/СНІД.

ЩО ПОТРІБНО ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ВИЯВИТИ ТУБЕРКУЛЬОЗ НА РАННІЙ СТАДІЇ
І ВИЛІКУВАТИСЯ ВІД НЬОГО?
Своєчасне виявлення туберкульозу є вирішальним фактором для ефективного лікування та попередження поширення його серед людей. Рання діагностика виявляє початкові форми туберкульозу (без розпаду легеневої тканини та виділення паличок Коха).
Чим раніше виявлено захворювання, тим більше шансів на повне одужання при умові ефективного лікування. В Києві використовуються загальноприйняті методи виявлення туберкульозу: туберкулінодіагнос-тика (реакція Манту), флюорографічне обстеження та лабораторні методи.
Позитивна реакція Манту - наявність папули (інфільтрат) діаметром 5 і більше мм. Негативна реакція проби Манту спостерігається у здорових, неінфікованих мікобактеріями туберкульозу людей. Чим старші за віком особи, тим менше серед них неінфікованих. Так, у 40-річних тільки 5-10% людей негативно реагують на туберкульозний антиген.
З метою своєчасного і раннього виявлення захворювання в м. Києві встановлено періодичне (1 раз на 1-2 роки) флюорографічне обстеження дорослого населення та щорічне проведення туберкулінових проб у дітей. Щорічним флюорообстеженням підлягає населення, яке має підвищений ризик захворіти на туберкульоз.
Важливим методом виявлення туберкульозу є обстеження харкотиння на наявність мікобактерій у осіб, які тривалий час кашляють. Джерелом захворювання часто бувають люди похилого віку, особливо одинокі громадяни, особи без постійного місця проживання, мігранти, інваліди та ін. Всі вони потребують особливої уваги медсестер товариства Червоного Хреста.
Лікування хворих на туберкульоз-важкий і тривалий процес (1-2 роки).
Частою причиною неефективного лікування є:
- форми туберкульозу легень з медикаментозною стійкістю збудника туберкульозу до протитуберкульозних препаратів. Частіше за все такі форми захворювання розвиваються при неправильному прийомі їх хворими (недостатня доза, нерегулярний прийом, недостатня тривалість лікування, перерва в лікуванні).
- пізнє виявлення захворювання, коли процес має поширений характер і утворюються порожнини розпаду;
- недостатня тривалість та нерегулярність прийому протитуберкульозних ліків (часто хворі вважають, що хороше самопочуття свідчить про одужання та перестають лікуватися, насправді ж захворювання лише стабілізувалось і при припиненні лікування процес продовжує прогресувати).
ЯК ВБЕРЕГТИСЯ ВІД ЗАХВОРЮВАННЯ
У ВОГНИЩІ ТУБЕРКУЛЬОЗУ?

Ізоляція джерела туберкульозної інфекції-найбільш важливий протиепідемічний захід в колективі чи сім’ї.
На період бактеріовиділення припинити контактувати з хворим, тобто він має знаходитися на лікуванні в стаціонарі.
Дорослі, які знаходяться в контакті з хворим, повинні щорічно обстежуватися флюрографічно, а діти та підлітки - за допомогою туберкулінової проби. Обов’язково проводиться профілактичний курс лікування протитуберкульозними хіміопрепаратами протягом 3 місяців.
На весь час перебування хворого на туберкульоз в лікарні, квартирі чи санаторії необхідно проводити поточну дезінфекцію