Тест “Стреси і стресостійкість”

Цей тест дозволить Вам визначити, наскільки Ви піддаєтеся стресам і як у Вас розвинута здатність їм протистояти. Крім того, тест може надати серйозну допомогу в самодослідженні, відкрити очі на інші, досі невідомі риси характеру.
Тест складається з двадцяти трьох питань, до кожного з яких пропонується чотири варіанти відповіді. З них треба обрати тільки один. Причому на питання бажано відповідати швидко, не задумуючись. Пам’ятайте, що перша реакція – найбільш точна, намагайтесь орієнтуватися саме на неї, якщо, звичайно, маєте намір одержати результати, які максимально відповідають дійсності.
Не виключено, що в ряді питань жоден із запропонованих варіантів відповідей не влаштує вас повною мірою. Це цілком природно, тому що навряд чи можливо(і навряд чи має сенс) врахувати всі думки. Якщо стикнетеся з подібною проблемою, будь ласка, виберіть із чотирьох зазначених варіантів найбільш близький вам.
Для зручності обробки результатів виписуйте на листок номери питань із літерою обраного варіанта відповіді.
Питання
1. Вважаю, що в мене неприємна робота;
а) так, приємного в ній, м’яко кажучи, мало;
б) не згодний, моя робота мені подобається;
в) буває по-різному, а взагалі мені все рівно;

г) в даний момент у мене немає постійної роботи.
2. Мене періодично мучать голові болі:
а) так;
б) головний біль трапляється
так рідко, що про нього і згадувати не потрібно;
в) не звертав уваги;
г) найчастіше головний біль починається разом із неприємностями.
3. Вкажіть свій вік:
а) двадцять дев’ять – тридцять шість;
б) до двадцяти дев’яти;
в) тридцять сім – сорок два;
г) сорок три і більше.
4.Родина:
а) одружений (заміжня), одна або двоє дітей;
б) скажу просто: я задоволений своїм сімейним життям;
в) “хорошую вещь”браком” не назовут”;
г) одружений (заміжня), три дитини і більше (тут же — на даний момент самотній, дітей немає).
5. Найбільшу напругу (із переліченого нижче) у мене викликає:
а) нестача часу;
б) спілкування з неприємними або скандальними особами;
в) фізична робота;
г) незнайома або малознайома компанія.
6. Відпочивати я бажаю:
а) на самоті;
б)активно;
в)весело;
г) найкраще покопатися на дачі або провести час у вузькому колі друзів.
7. Моє ставлення до подружніх зрад:
а) досить негативне, але я скоріше прощу, ніж буду все життя докоряти (якщо довідаюся, звичайно);
б) якщо людина щаслива, навряд чи її потягне “на сторону”;
в) якщо дуже хочеться, то можна, головне, щоб друга половина не довідалася;
г) зрада є зрада, таке навряд чи можна простити.
8. Зазвичай я випиваю три і більше чашок кави на день:
а) ні, намагаюсь обмежуватися однією чашкою, а взагалі, віддаю перевагу чаю (або іншому безалкогольному напою);
б) люблю міцну, гарну каву, але зловживаю нею рідко;
в) так, я п’ю багато кави, і чим міцніше, тим краще;
г) кава шкідлива для здоров’я, особисто я її майже не п’ю.
9. Паління:
а) на жаль, палю, але не більше половини пачки в день;

6) ніколи не палив і, думаю, не буду;
в) випалюю одну і більше пачок на день;
г) палив раніше, але довелося кинути.
10. Спілкування з іншими людьми:
а) бажаю спілкуватися з гарними, але зустрічаються різні;
б) зазвичай мене оточують приємні й цікаві в спілкуванні люди;
в) потрібна людина – найцікавіший співрозмовник;
г) зазвичай моє спілкування обмежується старими добрими знайомими.
11. Ставлення до алкоголю:
а) вживаю досить регулярно;
б) іноді випиваю, але нечасто і, як правило, що-небудь легке;
в) алкоголь — це добре, особливо коли його в достатку;
г) взагалі не вживаю алкоголь.
12. Припустимо, хтось у великому гурті людей починає говорити вам образливі речі. Ваші дії:
а) спробую поставити його на місце, а взагалі навіть думати не хочеться про подібну ситуацію;
б) мої дії будуть залежати від того, хто в даному випадку правий, я чи він;
в) цей “хтось” у мене так “отримає”, що більше не захоче говорити;
г) зажадаю вибачень, нахабність не можна залишати безкарною.
 

13. Із запропонованих варіантів стрес найкраще знімається:
а)сном;
б)сексом;
в)алкоголем;
г) розмовою по душам, та й то не завжди.
14. Якщо мені трапляється з кимсь посваритися, то я:
а) ще довгий час не можу заспокоїтися, буває, по-думки продовжую розмову;
б) “відходжу” досить швидко, хоча неприємне почуття, звичайно, залишається;
в) знаходжуся “на взводі”, але, як правило,
почуваю себе чудово;
г) кілька годин після сварки почуваюся розстроєним і роздратованим.
15. Засипаю я:
а) не відразу, у голову лізуть різні думки,
що заважають заснути;
б) зазвичай відразу;
в) коли як;
г) у тиші – відносно швидко.
16. Поговоримо про сновидіння:
а) нерідко сняться важкі, іноді дивні сни, про які довго пам’ятаю;

б) найчастіше, своїх сновидінь не пам’ятаю або сниться щось приємне та цікаве;
в) як правило, сновидіння яскраві, із заплутаним сюжетом;
г) іноді сняться кошмари.
17. “Чорні” дні, коли усе йде не так або настрій гірше нікуди, трапляються:
а) час від часу;
б) дуже рідко;
в) у мене ледве не щодня “у смужку”: зараз — чорна, через хвилину – біла;
г) зовсім “чорні” дні трапляються рідко, зате “сірі” –регулярно.
18. Коли одна невдача слідує за іншою:
а) буває, опускаються руки;
б) не впадаю у відчай, а намагаюся змінити тактику і почати спочатку;
в) шукаю винуватого;
г) скриплю зубами, але зовні прагну зберігати спокій.
19. Чи має чоловік право плакати?
а) іноді — так;
б) якщо людина слабка – це її лихо, а не провина;
в) справжній чоловік завжди виглядає сильним, слізливість — для жінок, дітей і невдах;
г) чоловічі сльози дорогого коштують.
20. Ставлення до їжі:
а) харчуюся нерегулярно, іноді всухом’ятку;
б) зазвичай їм в один і той же час і з апетитом;
в) завжди готовий смачно поїсти;
г) харчуюся в основному регулярно, але нерідко немає апетиту.
21. Моє особисте життя:
а) в інших буває і гірше;
б) я ним задоволений;
в) відрізняється розмаїтістю;
г) в основному стерпне.
22. Здоров’я:
а) періодично що-небудь поболює, але серйозно хворію не більше одного-двох разів на рік;
б) хворію дуже рідко – ніколи, та й не люблю я цього;
в) іноді трапляється застуда або що-небудь схоже, а взагалі я здоровий, як бик;
г) є деякі хронічні захворювання, але особливо вони не дошкуляють.
23. Життя я сприймаю:
а) як нескінченну боротьбу;
б) як захоплюючу подорож;..
в) як азартну гру;
г) скоріше як реальність, що зобов’язаний прийняти.

Обробка результатів
 

За кожну відповідь “а” нараховується по 4 бали, за відповіді “б” – по 1 балові. Відповіді “в” оцінюються в 2 бали кожна, відповідь під буквою “г” — у 5 балів. Складіть отримані результати.
 

• Від 23 до 33 балів
   

Це найбільш “сприятливий” результат. Стресовий стан вам, звичайно ж, знайомий, але він вас мобілізує, і стимулює. Ви активні, діяльні, енергійні, цілеспрямовані, умієте виявляти наполегливість. Правда, періодично в тому або іншому починанні ви заходите в глухий кут не помиляється, як відомо, лише той, хто нічого не робить. Однак труднощі, невдачі здатні засмутити вас, часом розстроїти, але не ввести в розпач. У кінцевому рахунку стреси тільки підстьобують вас, надихають на пошуки нових рішень і… загартовують ще більше.
 

Швидше за все, у вас превалює сангвінічний тип темпераменту.
 

Важко сказати, наскільки гармонійно розвинута ваша особистість (можливості даного тесту на це не поширюються), але напевно, природа обдарувала вас чудовим “біологічним фундаментом”. Ви сильні духом, емоційно стійкі, у вас міцна нервова система, що дозволяє виявляти психологічну гнучкість і разом із тим не втрачати цілісності власного “Я”.
 

Рекомендації. Незважаючи на явну проникливість стосовно оточення, часом ви виявляєте деяку черствість. Пам’ятайте, що обставини, які здаються вам цілком переборними, інший сприймає як непосильний вантаж. Будьте великодушні і сміливо беріть на себе частину ноші, вас це лише зміцнить, а для ближнього стане безцінною й необхідною підтримкою.
 

• Від 34 до 50 балів
   

У вас добра стресостійкість. Мабуть, у вас переважає сангвініко-холеричний тип темпераменту, що з народження забезпечує вас ґрунтовним запасом щиросердечних сил і здоров’я. Але він же, поряд із деякими іншими якостями, як, наприклад, злегка завищена самооцінка, схильність до дрібних авантюр і пригод, нерідко стає джерелом неприємностей і для вас особисто, і для оточуючих. Іншими словами, часом ви створюєте собі проблеми, які потім самі ж героїчно переборюєте.
 

Висока потреба в руховій активності нерідко стає для вас перешкодою в якійсь справі, заважає виявити посидючість, коли це необхідно, сконцентрувати увагу. Монотонна, одноманітна діяльність у визначений момент викликає у вас відразу і підштовхує до необдуманих вчинків. Часом ви буваєте дратівливі, можете легко розлютитись. Заради справедливості відзначимо, що вже в наступну хвилину ви знову випромінюєте оптимізм. На жаль, ви нерідко знову знаходите відмінний настрій тільки після того, як “випустите пар”, тобто зірвете на комусь злість.
Чи варто згадувати, що перераховані властивості не кращим чином впливають на ваші взаємини з оточуючими, а до того ж стають для останніх серйозними стрес-факторами.
 

Рекомендації. Найбільше вам підходить діяльність, що дозволяє спілкуватися з великим колом людей, рухатися, переключатися з одного виду праці на іншій. Варто приділяти більше уваги розвитку самоконтролю, вчитися стримувати і “гасити” свої емоції, щоб не вихлюпувати їх на інших. Також не завадить розвинути в собі здатність до співпереживання або, принаймні, більш уважно ставитися до людей.
 

Приступаючи до вирішення практичних питань, не поспішайте. Невгамовне прагнення скоріше покінчити з проблемною ситуацією раз у раз підштовхує вас до дій, що спочатку здаються блискучою комбінацією, а на перевірку ведуть не до перемоги, а до загострення старої проблеми або появи нової.
 

• Від 51 до 80 балів
   

Що стосується стресостійкості, то з цим у вас повний порядок. Так. ви готові при будь-якому зручному випадку скаржитися на труднощі, голосно викликуючи при цьому: “А кому зараз легко!”, у гіршому випадку пролунає фраза типу: “Як мені все це набридло!” . Але насправді саме таке життя вам подобається. Переборювати бар’єр за бар’єром, “гонки з перешкодами і перед усіма” – ось ваше таємне кредо. Важливо, щоб про всі дрібні й великі перемоги знало якнайбільше людей, тоді як про невдачі ви волієте помовчувати, щоб не “плямувати” реноме переможця, що так лестить вашому самолюбству.
 

Дійсно, ви крокуєте по життю легко, із рівним азартом піднімаєтеся на вершину, летите в прірву, скоряєте чергову висоту, а якщо треба, з таким само легким серцем йдете при цьому по головах ближніх. Що лукавити, часом ви буваєте нестерпні, жадаєте від оточуючих повної самовіддачі стосовно вас, не вважаючи потрібним давати щось у відповідь.
 

Ви егоїстичні, нерідко буваєте жорстоким, щиро вважаєте, що оточуючі повинні поважати вас за ваші діяння, а любити вже тільки за те, що ви існуєте.
 

Щастя — поняття для вас винятково суб’єктивне. Якщо добре іншому, вас негайно починає гризти сумнів; зате коли вам добре, інші, на вашу думку, зобов’язані ляскати в долоні, кричати “Браво!” і заздрити, заздрити, заздрити…
 

Авантюрність, азартність, потреба в гострих відчуттях не дають вам спокою (і не тільки вам). Повноту життя ви відчуваєте головним чином тоді, коли кудись рухаєтеся, причому, куди саме виведе ваша дорога, питання для вас не актуальне. До речі, почату справу для вас нерідко буває легше кинути, ніж довести до логічного завершення. Тому не дивно, якщо при всьому вашому ентузіазмі часом нічого розумного вам створити так і не вдається.
 

Рекомендації. Можливо, будь-які рекомендації ви сприймете в багнети. І все-таки спробуйте, хоча б для різноманіття, зменшити свою активність, на мить зупинитися й озирнутися — не виключено, що відкриєте багато нового в собі та у навколишньому світі.
 

Крім того, вам настійно рекомендується регулярне, бажано виснажливе (сили у вашому випадку відновляться швидко), фізичне навантаження. Це може бути тренажерний зал, басейн, єдиноборства (узагалі, корисно все це сполучити), що хоча б почасти дасть вихід “дурній енергії”. До того ж, посилені фізичні вправи певною мірою сприяють вихованню терпіння, цілеспрямованості, розвитку критичного ставлення до себе, і невелике застереження. Можливо, ряд якостей, описаних раніше, на даний момент не властивий вам такою мірою, щоб цілком визначати ваше поводження, а виявляється лише час від часу. Що ж, у вас є прекрасний шанс не давати їм розвиватися і надалі. Головне, пам’ятайте: про об’єктивну оцінку власної особистості або особливостей характеру іншої людини можна говорити лише при наявності критичності суджень. Саме цю якість формуйте в собі в першу чергу.
 

• Від 81 до 95 балів
   

Вам доцільно звернути пильну увагу на своє життя. І насамперед це стосується світосприймання. Ви живете в стані безперервного стресу, принаймні в останній, досить тривалий час. Більше того, поступово ви схиляєтеся до думки, що подібні умови життя варто вважати нормою хоча б тому, що вони вже сформувалися і немає навіть натяку на якісь зміни. Інакше кажучи, вашу думку по даному питанню можна сформулювати приблизно так: “Кожному призначено нести свій хрест, цей – мій”.
 

Подібне сприйняття дійсності багато в чому склалося через такі властиві вам якості, як розвинуте почуття уявної провини, альтруїстичність устремлінь, підвищена помисливість, недостатня впевненість у собі і т.ін.
 

У вас легко можна викликати почуття жалю, чим, можливо, оточуючі часто й із задоволенням користуються. Додайте сюди прагнення піклуватися про інших, навіть якщо це завдає серйозної шкоди вашому власному благополуччю, невміння відмовляти, і ви одержите той самий віз, що періодично беретеся везти і який раз у раз виявляється для вас занадто важким.
 

До всього іншого, вам властиве дещо гіпертрофоване почуття відповідальності. У сполученні з острахом прийняти невірне рішення, не відповідати чиїмсь (або власним) вимогам воно вже саме по собі є серйозним стрес-фактором, додатковим навантаженням, покладеним на себе, між іншим, добровільно.
 

Можливо, ви відповідали на питання не зовсім щиро або, не усвідомлюючи того, прагнули зобразити із себе такого страждальця. Але навіть у цьому випадку суть залишається тією ж: основне джерело стресів для вас — ваше власне сприйняття багатьох ситуацій як глибоко проблемних.
 

Рекомендації. Спочатку проведіть ретельний самоаналіз і запишіть на аркуші паперу якості, яких вам бракує. Як слід попрацюйте над ними. При цьому пам’ятайте: 1) час, коли вся увага людини зосереджена на власній персоні, уже сам по собі розглядається як розвантажувальний і може принести чимало задоволення; 2) для того, щоб якась проблема зникла, перестала існувати, нерідко буває достатнім зрозуміти справжні причини її виникнення. Частіше посміхайтеся, навіть краще смійтеся. Посмішка – один із найважливіших ключів до ясності й сили духу, тим більше до гарного настрою.
 

І ще одна порада. Спробуйте трохи інакше поглянути на ситуації або людей, які зазвичай викликають у вас напругу. Буквально в усьому, у кожному явищі, події, людині, можна знайти хоч щось гарне. За великим рахунком, навіть нещастя мають позитивну сторону: вони можуть стати сильнішим стимулом до якоїсь діяльності, зробити людину кращою, чистішою, мудрішою, досвідченішою.
 

І останнє. Звертайте більше уваги на своє здоров’я. Не виключено, що воно прямо залежить від ваших неусвідомлених побоювань стикнутися з ситуаціями, пов’язаними із серйозною відповідальністю, неприємними переживаннями, психічним або інтелектуальним навантаженням.
 

• Від 96 балів і вище
   

Зважаючи на все, стресовий стан давно вже став для вас звичним. На жаль, звичка не рятує від руйнівного впливу напруги, що накопичилася. Прислухайтеся до своїх відчуттів, спробуйте простежити зміни, що відбулися з вами за останні кілька місяців (а швидше за все, років). Спробуйте також із повною відвертістю відповісти на кілька додаткових питань.
 

Отже:
 

Буркотлива дратівливість стала вашим постійним супутником?
 

Більшу частину часу у вас поганий настрій?
 

З’явилася млявість, апатичність?
 

Сьогодення вас не радує, а в майбутнє дивитеся з песимізмом?
 

Будь-який дріб’язок здатний викликати сплеск негативних переживань?
 

Якщо на всі або майже на всі ці питання ви відповіли “так”, “можливо”, “скоріше “так”, чим “ні”, не виключено, що тут мова вже йде про серйозні наслідки стресу.
 

Основне ваше лихо полягає в тому, що ви пред’являєте занадто великі вимоги до як людей, так і до себе, надто болісно сприймаєте навколишню дійсність, суворо критикуєте недоліки, помилки і разом з тим применшуєте позитивне значення досягнень.
 

Можливо, що у вашому випадку спрацював «ефект обманутих очікувань». Спробуйте знизити планку, до якої намагаєтесь дотягтись. Ідеали потрібні людині як орієнтир, але оцінювати все, що відбувається, по споконвічно завищених нормах – значить прирікати себе та інших на поразку. Ви нагадуєте людину, усі помисли і надії якої спрямовані вдалину, через що радості дня сьогоднішнього виявляються недоступними, попросту не помічаються, залишаються «за кадром».
 

Не станемо переконувати вас у тому, що життя прекрасне, але… Роблячи ставку на «велике» (якщо робота, то неодмінно успішна кар’єра; якщо родина, то щоб усе йшло гладко, по «вищій категорії»; якщо друзі, то щоб були життя готові віддати), ви не зауважуєте милих серцю дріб’язків, із яких, власне, і складається життя.
 

Якщо набрана вами кількість балів виявилася на межі результату, не зайвим буде прочитати також характеристику, що передує описові вашого типу особистості або наступну за ним. Наприклад, якщо загальна кількість балів виявилась в межах 75 – 80, виходить, у вашому випадку мова йде про змішаний тип, для якого почасти справедливий опис при результаті в 81 – 95 балів.

Дитина не розмовляє. Що робити?

Якщо ми не будемо розмовляти з дітьми, вони з нами теж не заговорять




 

Мова малюка - індикатор його психічного розвитку. До 3-х років вона має сформуватися майже повністю. Але на практиці далеко не кожен шестирічний малюк вміє правильно говорити та спілкуватися.

Що викликає затримки в розвитку мови у абсолютно здорових дітей? Які хитрощі допоможуть розговорити мовчуна?

1. Недолік спілкування

Відставання в розвитку мови у сучасних дітей нерідко пов'язано з браком спілкування.

Найважливіший поступ розвитку дитячої мови - мовна середа, в якій малюк обертається. Ні іграшки, ні тим більше комп'ютер не в змозі замінити маленькій людині спілкування з близькими людьми.

Найбільш інтенсивний розвиток активної мови дитини припадає на короткий період від 8 місяців до 3-4 років. У наступні роки процес засвоєння мови сповільнюється. І якщо до 3 років мова дитини не була сформована, то подальший процес, як правило, розвивається спотворено: повільно накопичується словниковий запас, мова рясніє граматичними помилками. Без допомоги фахівця цю проблему не вирішити.

Як спілкуватися з власною дитиною?

- Говоріть, звертайтеся до неї. Мова дорослих - еталон спілкування для дитини. Чим більше слів в перші місяці життя чує малюк, тим швидше і правильніше він заговорить.

- Намагайтеся супроводжувати свою промову рухами. Наприклад, вимовляючи словосполучення «молоточок стукає», можна взяти в руки іграшку-молоточок і показати, як це відбувається. Вживаючи словосполучення «пташка летить», помахайте руками, як крилами.

- Акцент на губах. Перед спілкуванням з малюком фарбуйте губи яскравою помадою - це дозволить дитині поспостерігати за вашою артикуляцією, засвоїти її, а в подальшому і відтворити.

- По максимуму використовуйте життєві ситуації. У пам'яті дитини відкладаються тільки найбільш емоційно насичені моменти життя. Якщо малюк сам зацікавився ситуацією - обговоріть з ним побачене. До слова, користі від «польових» занять у кілька разів більше, ніж від примусових мовних тренувань.

- Розвивайте слухове сприйняття дитини. Чим раніше малюк навчиться розрізняти немовні звуки (стукіт, шелест, тупання і т. д.), тим швидше він заговорить. Найкращі помічники в цій справі - старі добрі брязкальця. Навчіть дитину орієнтуватися в звуках, що видаються різними брязкальцями. Не менш корисно супроводжувати немовними звуками читання і розповідання казок.

2. Брак руху

Здавалося б, яка може бути зв'язок між розвитком мови і фізичною активністю малюка? Насправді зв'язок безпосередній.

У людському мозку мовні центри (зона Верніке) сусідять із зоною Брокк, що відповідає за розвиток рухів (особливо кистей і пальців рук). При порушенні однієї зони активізуються і прилеглі. Таким чином, у дітей з достатньою руховою активністю стимулюються відділи мозку, що відповідають за мову. Ось чому більш спортивні діти розмовляють набагато краще своїх однолітків.

Поширена помилка сучасних батьків - недооцінка користі руху: «На жаль, з малих років дітей змушують вести себе по-дорослому: не гримасувати, спокійно сидіти за столом, ходити з батьками виключно за ручку, не приставати до гостей».

Рухові поради:

- Відпустіть дитину на свободу. Нехай малюк не сидить на одному місці, а побуде «вічним двигуном» - перебирається з одного стільця на інший, повзає під столами, носиться навколо і пристає до дорослих. Для малюка кожне активна дія наповнена прихованим змістом, кожен крок або стрибок несе додатковий розвиток. Чим непосидючіший малюк, чим більше він рухається, тим швидше він потішить нас інтелектуальними розмовами.

- Розвивайте лицьову мускулатуру дитини. Для цього створюйте якомога більше ситуацій, пов'язаних з виконанням мімічних вправ. Пропонуйте маляті виконувати найпростіші мімічні рухи: нахмурити бровки, по черзі відкривати і закривати очі і т. д. Непогана вправа на моторику - будувати дитині пики і просити малюка повторювати за вами всі рухи лицьових м'язів.

- Розвивайте артикуляційний апарат дитини. Природний спосіб розвитку у дитини дрібних м'язів артикуляційного апарату - процес пережовування їжі. Ось чому не варто зловживати протертими продуктами. Не забувайте пропонувати малюкові морква, яблуко, тверде печиво і т. д.

- Важливе значення для розвитку артикуляційного апарату грає подих. Чим краще розвинені легені у дитини, тим довші речення він зможе вимовляти. Ідеальним інструментом для дихальної гімнастики є ігри з мильними бульбашками, повітряними кульками, гра на губній гармошці і сопілці.

3. Мовний негативізм

Мовчання дітей нерідко пов'язано з боязню висловлювати свої думки вголос. Неодноразово трапляються ситуації, коли в 6 років діти настільки не впевнені в собі, що, маючи пристойний словниковий запас, вони свідомо відмовляються від мови.

Страх спілкування у малят може викликати неправильна реакція батьків на мовні помилки діток. У перші роки життя дитини мама - найавторитетніша людина. І якщо вона сварить малюка за кожне неправильно вимовлене слово, швидше за все, дитина втратить усяку віру в себе і зовсім відмовиться розмовляти.

Слушні рекомендації

- Створюйте ситуації успіху. Для цього заохочуйте будь-яку спробу дитини заговорити. Пам'ятайте, помилки в мові легко виправити, відсутність мовної практики - з працею. Впевнені у своїх силах діти розмовляють набагато краще, ніж їх однолітки зі заниженою самооцінкою.

- Спонукайте дітей спілкуватися. Дуже часто діти, мова яких утруднена, вибирають простіший шлях вираження прохань до батьків: не словами, а жестами. Відучувати дітей жестикулювати, якщо думку можна висловити словами. Коли, бажаючи отримати іграшку, дитина не просить вголос, а показує на неї пальцем, підкажіть малюкові, як правильно називається річ або зробіть вигляд, що не розумієте його. Уникайте у своїй промові фраз «повтори», «ти сказав неправильно, скажи правильно». Можна закріпити вправу, створивши аналогічну проблемну ситуацію - і дитина повторить нове слово.

4. Інформаційні перевантаження

Розвиток мови у сучасних дітей нерідко гальмується надлишком інформації.

Напевно ви не раз дивувалися дитячій здатності «схоплювати на льоту»? Секрет високої навченості в тому, що діти до 3 років не захищені від інформаційного тиску. Для порівняння, мозок дорослих працює вибірково (потрібну інформацію запам'ятовує, порожню - відсіює). Дитяче сприйняття такою здатністю не володіє: абсолютно все, що малюк бачить і чує, він вбирає, як губка.

Через занадто тривале спілкування з комп'ютером і ТБ у дітей формується беззмістовне уявлення про навколишній світ. Оскільки більша частина інформації малюкам незрозуміла і сприймається як порожній шум, маленькі діти постійно відчувають стрес, швидше втомлюються і, як наслідок, втрачають всяке бажання спілкуватися.

Наші поради

- Не забувайте про режим дня. Краще, щоб харчування і сон щодня були пов'язані з одним і тим же часом. Важливо стежити, щоб діяльність дитини протягом дня була якомога різноманітнішою. Запам'ятайте, надлишок часу, проведеного біля блакитних або рідкокристалічних екранів, йде в мінус для розумових здібностей малюків.

- Правильно вибирайте мультики для перегляду. Маленькі діти стомлюються набагато швидше дорослих людей. І «дорослі» фільми (а також довгі діснеївські мультики) не будуть зрозумілі малюкові.

Діти здатні сприйняти тільки мультфільми тривалістю не більше десяти хвилин. При цьому дуже важливо, щоб сюжет був завершений: включав в себе вступ, розв'язку і повчальну кінцівку.

- Розмовляючи з дітьми, дозуйте інформацію. Пам'ятайте, ваша дитина сприймає звукову інформацію значно повільніше, ніж ви. Звикайте будувати речення максимально лаконічно. Розмовляйте з малюком повільніше, ніж з дорослими, чіткіше вимовляєте слова. Між словосполученнями робіть паузи.

P.S. Ніколи не пізно усвідомити просту річ: якщо ми не будемо розмовляти з власними дітьми, треба бути готовими до того, що і вони з нами не заговорять. 

Ось маленька розповідь шестирічної Світланки:

- Ми з мамою дружимо. Разом ми буваємо, коли мама мене відвозить до школи на машині, а ще коли водить мене до лікаря. Вона мене тоді тримає на руках, коли в мене кров із пальчика беруть
- А ще?
- Ні, більше нічого разом не робимо. Мама працює. вона пізно повертається, коли я вже збираюся лягати спати.
Мама Світланки говорить:
- Ми щодня щось робимо разом! Зранку чай п’ємо, у вихідні до магазинів ходимо, навіть до сауни й салону беру її із собою.
І мама, і Світланка розповідають саме так, як вони розуміють. Але для кожної з них зміст виразу «робити разом» свій. Бесіди з іншими дітьми ф батьками довели, що дорослі й діти розуміють це по-різному. Для дорослих достатньо, щоб малята просто перебували поруч із ними, коли вони роблять щось удома, розмовляють по телефону, ведуть машину, спілкуються зі своїми друзями й знайомими. А ось діти сприймають батьківський час як час, присвячений їм, тільки тоді, коли мами й татусі грають разом із ними, сидячи поруч, читають, слухають і зовсім не відволікаються на сторонні справи.
Приділяти час дитині означає не просто перебувати поруч. Слухати, займатися спільною справою, грати, читати – ось що це означає!
І це свідчить про те, що важливими є не тільки кількісні показники часу, проведеного нами з дітьми, скільки те, що ми в цей час робитимемо разом із ними.
Зважатимемо на те, що ми, сучасні батьки, дуже заклопотані. У нас є робота, ми повинні займатися власним здоров’ям, приділяти час своєму розвитку.
А якщо так, подумайте, що можна й потрібно робити разом із дитиною, щоб використовувати ефективно час, якого в нас так небагато.
Основне правило гарного спілкування батьків із дітьми
– геть мобільні та інші телефони, телевізор, який розмовляє навіть у фоновому режимі, і спілкування із друзями-подругами (це іноді дозволяється, але такі випадки описані окремо).
Так, малятам подобається розмішувати, помішувати, розтирати, додавати ложкою й, найголовніше, КУШТУВАТИ…
Приготування улюблених страв – чи це не чудово? Одночасно і поговорити можна, і навіть потримати дитину за руку, допомагаючи водити ложкою або місити тісто. Це і є «тісний контакт», якого так бракує дитині. Чому в списку спільних занять приготування їжі посідає перше місце? Тому, що сам процес приготування завжди неквапливий, їжа має гарний запах і викликає в дітей і дорослих відчуття спокою й затишку.

Це означає: разом ідемо в басейн і плаваємо на сусідніх доріжках. Або тато (мама) навчає малюка плавати .Не подобається басейн? тоді грайте у футбол,волейбол ,теніс,баскетбол,бадмінтон. Головне – без крику,докорів і образ. Не можете дотримуватися таких умов - тоді краще замініть ці заняття прогулянкою парком або поїздкою до лісу.
Екскурсії, прогулянки, відвідування театру і концертів, зоопарку або походи до лісу – завдяки цьому корисному часу , який ви проведете разом із дитиною, у вас з’являються спільні враження і спогади. Пригадайте, наприклад, як улітку ви відвідали зоопарк, а малюк навіть узимку згадувати цю чудову прогулянку.
Ось ми й дісталися цього пункту. Насправді немає нічого поганого, якщо ви колись візьмете дитину до своєї дорослої компанії .Але ви повинні зрозуміти, що робите це й для дитини також. Тому під час спілкування зі своїми друзями дотримуйтесь кількох правил:
* не відганяйте дитину від себе ;
* не дозволяйте робити критичні зауваження на її адресу ;
* не обговорюйте дитину зі своїми друзями ;
* подбайте заздалегідь про те, щоб вона не нудьгувала (наприклад візьміть із собою її іграшки , книжки) ;
* не затримуйтесь занадто довго, дитині може стати нецікаво.
Так-так, у кіно теж можна піти .Але спочатку уважно прочитайте анотацію до фільму або мультфільму. І якщо його зміст не викликає у вас сумніву, можете сміливо купувати квитки .Не забудьте обговорити з дитиною те, що ви побачили, запитати її,що їй сподобалось, а що –не дуже. Нехай похід у кіно буде маленьким святом спілкування.
А іноді зовсім не потрібно кудись іти, чимсь спеціально займатись й придумувати супер - програму. Достатньо залишитися самими собою. Наприклад, у вихідний полежати до полудня в ліжку й побалакати із сином або дочкою, пограли в лото, «Монополію» або «Ерудит», піти до місцевого супермаркету за морозивом і влаштувати таке домашнє кафе, де ви будете барменом, а дитина – відвідувачем. Можна організувати піжамну вечірку – одягти піжами й робити те, що забажається. Можна провести «день навпаки» і домовитися з дитиною, що сьогодні настав той єдиний день, коли все може бути інакше, ніж завтра. Можна співати караоке, розфарбовувати величезне полотно всіма кольорами веселки, виготовляти смішний колаж зі старих журналів, улаштувати клоунську фото сесію або кулінарний майстер-клас із приготування найсмішніших бутербродів. Можна написати разом із дитиною казку й влаштувати спектакль на домашній сцені, нарядившись в одяг мами й тата. І ключовим словом тут буде саме слово «разом». А що ви робитимете – не дуже й важко.
Між іншим, гра – цілком серйозна справа. Є речі, які дитині можемо розповісти тільки ми, батьки. Ми можемо допомогти своїм дітям подолати труднощі, навчитися чогось нового, не боятися невдач і спілкування. А оскільки для дитини найголовніша діяльність – це гра, то й навчати під час гри ефективніше. Саме спільні ігри з батьками діти вважають найкращим проведенням часу.
Отже, скільки саме часу потрібно присвячувати своїй дитині, щоб їй було саме досить, а не мало й не забагато?
Зважатимемо на те, що всі діти дуже різні: комусь ми потрібні зовсім не на тривалий час, і спілкування вистачить надовго, як заряду в батарейці. А комусь із малят ми потрібні всі двадцять чотири години на добу й ще двадцять п’яту, якби вона була. Але немає таких дітей, які зовсім не потребують батьківського товариства.
Тому візьмемо за правило: хоча б вихідний присвячувати дитині (дітям).
- А що мені робити, якщо лише один вихідний?
Тоді половину цього вихідного ви просто зобов’язані приділити дитині.
Щодня ввечері дуже корисно побажати малюкові на добраніч, проспівати колискову, якщо він ще маленький, поговорити про те, що гарного (або не дуже) сталося за день. Розповісти про свої радощі або труднощі. Ще краще, якщо ви і ваша дитина ввечері вирушите на прогулянку.
Як зрозуміти, що дитина відчуває брак спілкування з батьками?
Є декілька особливих моментів, що можуть бути сигналом – «Увага! Дитині бракує нашого тепла й любові!»:
* ви помітили, що малюк часто проситься поспати разом із вами або приходить у батьківське ліжко вночі;
* дитина періодично запитує: «Мама (тату), а ти мене любиш?»;
* іноді малюк починає розмовляти зовсім «по-дитячому», перекручуючи слова, як однорічна дитина;
* багато вередує, намагаючись привернути увагу;
* якщо ви попросите, щоб дитина намалювала родину, то не намалює себе на цій картинці;
* намагається постійно перебувати десь поблизу від вас, навіть якщо зайнята грою або малюванням.
Що робити, якщо ви повинні багато працювати або часто їздити у відрядження?
По-перше, зрозуміти, що попри все ви дуже потрібні вашій дитині, і ваше завдання – заповнити те, чого ви не встигаєте дати. Тому той час, який ви все-таки можете проводити вдома, ви повинні приділити своїй дитині, не відволікаючись на сторонні справи.
По-друге, потрібно розповідати дитині про свої почуття, обов’язково пояснюючи, чому ви змушені багато працювати або часто їздити. Наприклад, ви цілком можете пояснити дитині, що ваша робота пов’язана з відрядженнями (від’їздами), тому що вам потрібно обов’язково відвідувати інші міста або країни, щоб… (далі залежно від змісту вашої роботи).
Обов’язково запевняйте дитину в тому, що любите її та сумуєте без неї. Їдучи, не забудьте залишити свою фотографію, подарувати невелику м’яку іграшку, яка нагадуватиме малюкові про вас. Щодня намагайтеся поспілкуватися з дитиною навіть здалеку. Якщо є проблеми зі зв’язком, надсилайте смс-ки або телеграми, пишіть листи. А вже якщо й це неможливо, залиште вдома невеликі послання, і нехай ваші близькі віддають їх дитині щодня. Так малюк відчуватиме вашу любов і увагу, тому менше сумуватиме.
Коли ви повернетеся, не забудьте, що перший день або хоча б півдня ви повинні залишитися із дитиною, спілкуватися з нею, гуляти або робити щось разом.
Що робити, якщо дитина постійно зайнята і в неї бракує часу на спілкування?
На жаль, сьогодні дедалі частіше можна почути від батьків саме таке запитання. Діти відвідують спеціалізовані школи, гуртки й секції, вони виконують домашні завдання допізна. А хто ж створює нашим дітям таку програму й планує вільний і навчальний час? Звісно ж, ми з вами. Але чомусь у переліку розвивальних уроків, шкіл і студій немає місця для рядка «спілкування з мамою (татом)». Чомусь ми вважаємо, що поспілкуватися можна й так, мимохідь, у машині, за сніданком або за виконанням домашніх завдань. А згадайте, чи давно дитина довіряла вам свої секрети? Давно? А знаєте чому? Зовсім не тому, що вона вам не довіряє або не любить вас. Просто для такого «секретного» спілкування потрібен час… Але вихід зі складної ситуації «дитині бракує часу для спілкування» є: складаючи дитині план занять, потрібно пам’ятати про те, що слід обов’язково залишити в розкладі час для спілкування.
Що робити в тих випадках, коли дитина занадто прив’язана до батьків і ні на крок їх не відпускає?

Що ж, діти – «хвостики» - досить поширене явище. І скільки б часу батьки не приділяли таким малюкам, його все одно ніколи не буде багато.
Так дійсно буває: мама 24 години на добу прив’язана до свого малюка. А малюк вже зовсім не малюк. Але він звик постійно бачити маму або тата, тому не любить грати сам. Як правило, немає причини «залежної» поведінки. Вона формується через поєднання особливостей характеру дитини, типу виховання в родині й способу життя. Саме комбінування багатьох факторів сприяє появі спокійного стереотипу в поведінці дитини.
Упоратися з такою ситуацією, звісно ж, не просто, але якщо батьки готові співпрацювати із психологом, то можливо навіть у найскладніших випадках.

Отже, підіб’ємо невеликий підсумок.

Виявляється, нашим дітям майже завжди бракує спілкування з нами, батьками. І відбувається це не від нестачі часу, а від того, що ми не завжди розуміємо, чого саме потребують наші діти. Але ж саме ми, мами й тата, найкраще розуміємо своїх дітей. Саме ми можемо відстежити той момент, коли в дитини з’явився дефіцит спілкування, і зробити так, щоб їй було комфортно й добре.